Все записи автора admprvvl

БОЛЛІВУД

БОЛЛІВУД [за аналогією з Голлівудом] мережа кіностудій в Індії, де випускається щорічно понад 900 ігрових стрічок, тоді, як у Голлівуді в середньому блидько 270. Такі режисери як Ш’ям Бенегал і Мрінал Сен зняли кілька стрічок соціального звучання, які з успіхом демострувалися на різноманітних фестивалях починаючи з середини 1970-х років. Однак індійська публіка як і раніше надає перевагу традиційним музичним «масала», що їх випускают кіностудії Бомбея, які у своїй сукупності й відомі як «Боллівуд».

ВЕЛИКА ІЛЮЗІЯ якісна характеристика кіно. Вперше це словосполучення було використане Н. Енджелом в однойменній книзі в 1910 році. Таку ж назву мав і фільм французького режисера Ж. Ренуара, який побачив світ у 1937 році. Щодо кінематографу це словосполучення використовувалось за аналогією з ілюзіонами (кінотеатрами), де здебільшого демонструвалися фільми, в яких життя підмінялося кінематографічним дійством, що видавало бажане за дійсне. Див. «Фабрика мрій», «Великий німий».

ВИДОВИЙ ФІЛЬМ географічний, географо-етногра-фічний, краєзнавчий кіно або телефільм. Відтворює на екрані природні особливості тієї чи іншої країни або географічного регіону. Демонструє життя й звичаї людей, суспільні відносини, флору та фауну країни. Може показувати різноманітні подорожі, експедиції, мати характер краєзнавчого, етнографічного, археологічного, архітектурного фільму тощо. Форми видового кіно різноманітні нарис, запис із щоденника, фільм-подорож та ін.

ГОЛЛІВУД

ГОЛЛІВУД [англ. Hollywood] центр американської кінематографії, розташований в одному з районів Лос Анжелеса, штат Каліфорнія, в якому історично були зосереджені головні американські кіностудії; у широкому розумінні «фабрика мрій», найбільший світовий постачальник комерційної кінопродукції. Спочатку Голлівуд був селом, яке дістало назву від велетенського ранчо, розташованого на його місці наприкінці минулого століття. Кіновиробництво розпочалось у Лос Анжелесі у 1907 році, а безпосередньо в Голлівуді -у 1913 році, з вестерна Сесіла Б. де Мілля «Чоловік індіанки» (The Squaw Man). До 1920, завдяки швидкому зростанню низки великих студій та виникненню системи кінозірок, тут знімалося близько 800 фільмів щорічно, а сама назва стала символом розкоші, солодкого життя й ілюзорної магії кіно. З кінця 40-х років телебачення стає все більш могутнім конкурентом кіновиробництву, а продюсери й режисери все частіше прагнули знімати фільми там, де це коштувало дешевше: на східному узбережжі або за кордоном. На початок 60-х років більша частина фільмів знімалася незалежними продюсерами, і студійну систему було зруйновано остаточно. Однак символічний Голлівуд продовжує існувати: він виступає своєрідним світоглядом, що тримається на штучних законах і орієнтований на розваги. Він не має фізичних кордонів, бо нині більшість студій не розміщуються на його території, а власне фільми знімаються за його межами. Але Голлівуд як і раніше залишається синонімом американського кіно. У 1923 на помітному місці на вершині пагорба розташували великі 15-метрові літери Hollywoodland, останніх чотирьох літер час не пожалів. Поступово почалося перетворення навколишніх місць у велетенський музей під відкритим небом, Мекку кінофанів. Сьогодні головна тутешня визначна пам’ятка однойменний з районом бульвар Голлівуд, де знаходиться Алея Слави (Алея зірок), в асфальт якої вмуровано більш ніж дві тисячі мармурових зірок з іменами кінокумирів та інших знаменитостей з мистецького світу. Тут же, навпроти схожого на пагоду славетного Китайського кінотеатру, імениті лицедії зали шають на бетонних плитах свої автографи відбитки рук, ніг, особливо винахідливі, як Вуппі Голдберг, носів і навіть лап -диснеївське каченя Дональд та вівчарка-кінозірка Рін Тін Тін. Назви найближчих вулиць, сусідніх районів і навіть пляжів, на слуху у будь-якого кінотелеглядача. Бульвар Сонця, що заходить (Сансет-бульвар), район Мелроуз, Сант-Моніка, Санта-Барбара, Малібу і, звісно ж, район Беверлі-Хіллз, у центрі якого розташувався ресторан «Планета Голлівуд» спільне дітище Шварценеггера, Сталлоне та колишнього подружжя Брюса Вілліса і Демі Мур. Так, навіть закусочно-шинкові заклади тут надбання історії, бо багатьма з них володіють мультимільйонери від кіно. Наприклад, Стівен Спілберг, чий ресторан стилізований під підводний човен із відповідною назвою «La Dive!» («Пірнай!»). А для прихильників духовної їжі -безліч кіномузеїв і культових місць поклоніння, наприклад, могила Мерилін Монро. «Золотий вік» Голлівуду (1930-1945) давно відійшов у минуле, але в Каліфорнії як і раніше знаходяться офіси найбільших кіно-телеоргані-зацій та особняки кінозірок, що передавалися з рук у руки. І хоча американці вже давно знімають фільми по всьому світу, саме тут б’ється серце гігантської кіноімперії, що панує завдяки фінансовій могутності транснаціональних корпорацій світової кіноіндустрії. Фільми про період становлення Голлівуду: «Доброго ранку, Вавилон» братів Тавіані, «Нікельодеон» Пітера Богдановича. Про голлівудську кіно-систему «Магнат», «Гравець», «Хаблі-баблі», «Пурпурова троянда Каїра».

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО

ДЕСЯТА МУЗА антична міфологія налічувала дев’ять муз (богинь покровительок наук і мистецтв). Вислів „десята муза» означає яку-небудь галузь мистецтва, переважно нововиниклу, що не ввійшла до канонічного списку: у XVIII столітті так називали критику, в середині XIX у Німеччині театр вар’єте, у наш час кіно, радіо, телебачення тощо.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО [англ. Documentary фільм із дикторським коментарем; документ] вид кіномистецтва, матеріалом якого виступають зйомки дійсних подій та осіб. Перші документальні зйомки провели брати Люм’єр у 1895 році (Франція). Майстри цього виду кіномистецтва не раз підіймалися до філософського узагальнення у своїх творах: Р. Флаерті (США), Й. Івенс (Голландія), Дж. Грірсон (Велика Британія), Д. Вєртов, Л. Кулешов, Е. Шуб (СРСР). В історію кіномистецтва ввійшли документальні стрічки радянських режисерів Р. Кармена «Повість про нафтовиків Каспія» (1953), М. Ромма «Звичайний фашизм» (1966), 20-тисерійний фільм «Велика Вітчизняна» (колектив авторів, 1979; у США йшов під назвою «Невідома війна»), у 80-ті роки етапним для кінодокументалістів став фільм латвійського режисера Ю. Поднієкса «Чи легко бути молодим?» (1987).

ЕЛІТАРНЕ КІНО кіно для інтелектуалів, «кіно не для всіх». Некомерційні фільми, розраховані на невелику аудиторію. Зазвичай, такі фільми рідко супроводжує комерційний успіх. Див. «Арт-хаус».

ІГРОВИЙ ФІЛЬМ див. «Художній фільм».

ІНТЕРАКТИВНЕ КІНО

ІНТЕРАКТИВНЕ КІНО [англ. Interactive Cinema] можливість глядача ставати активним учасником кінопростору і співавтором фільму. Перші спроби у цьому напряму здій-снювались наприкінці 80-х років. Сьогодні інтерактивне кіно стає можливим завдяки широкому розвитку багатозальних кінотеатрів (мультиплексів), а також розвитку цифрового кінематографу. Технологія цього нового кіножанру зараз перебуває на стадії розробки. її сутність така: глядачі при-ходять на кіносеанс до найбільшого кінозалу, оснащений спеціальним обладнанням для голосування (навпроти кожного крісла). Наприкінці першої частини, у найнапруженіший момент фільму, глядачеві надається можливість зробити свій вибір. Йому пропонують певну кількість можливих варіантів розвитку подій, з яких він оби рає той, що йому сподобався. Екран відображає результати голосування. Більшості людей, які проголосували за певний сюжет, пропонують залишатися на своїх місцях, решта глядачів розходиться по інших залах мультиплексів. У цю хвилину настає невеликий антракт, після якого глядачі, розподілившись по залах, продовжують кіноперегляд обраного ними продовження фільму. Принцип інтерактивного кіно все частіше використовується у порноіндустрії США та Франції. Інтерактивні DVD надають можливість глядачеві ставати учасником «процесу» і керувати тим, що відбувається на екрані за допомогою пульту ДУ та меню фільму. Але най-ширше застосування принцип інтеративного кіно поки що дістав лише у комп’ютерних іграх.

ІНЖЕНЮ

ІНЖЕНЮ [фр. Ingenue наївна] амплуа актриси, яка грає ролі наївних, простодушних дівчат. Див. «Амплуа».

КАМЕО [англ. Cameo мініатюрний, епізодичний] епізодична роль будь-якого відомого актора або іншої знаменитості. Термін був уперше використаний продюсером М. Тоддом щодо фільму «Навколо світу за 80 днів» (Around the World in Eighty Days, 1956), в якому налічується 44 камео. Зазвичай мета цього прийому збільшити комерційний потенціал фільму. У детективі «Список Адріана Мессенджера» (The List of Adrian Messenger, 1963) Б. Ланкастер, P. Мітчум, Ф. Сі-натра і Т Кертіс з’являлись у гримі, що робив їх невпізнанними; завданням глядачів було вгадати,хто є хто. За крихітну роль у фільмі «Супермен» (Superman, 1978) М. Брандо отримав гонорар у 2 млн 250 тис. доларів і 11% від прибутку продюсерів. Але часто камео бувають жартівливими і разраховані лише на комічний ефект, іноді зрозумілий лише посвяченим. Такі камео, зазвичай, не вказуються в титрах. А. Хічкок з’являвся майже у кожному своєму фільмі, починаючи з «Мешканця» (The Lodger, 1926), вигадуючи для цього різноманітні ку-медні ситуації: так, у картині «Рятівна шлюпка» (Lifeboat, 1944) по воді пропливає газета з його фотографією. Іноді знаменитості, які з’являлися у камео, грають самих себе, як, наприклад, Михайло Горбачов у фільмі Віма Вендерса «Так далеко, так близько» (In weiter Feme so nah, 1993).

КАРТУНИ [англ. Cartoon -карикатура] згодом це поняття перейшло на мальований фільм, оскільки першими його авторами були журнальні ка-рикатуристи і автори коміксів (див. «Анімаційне кіно»).

КІНО [англ. Cinema] ши-рокорозповсюджена скорочена назва кіномистецтва, кінематографії або кінотеатру.