Архив рубрики: Український кiнословник

КІНО КАТЕГОРІЇ А

КІНО КАТЕГОРІЇ «А» [англ. A-movie] як «кіно класу А» часто розуміють щось велике, значне, хітове. Насправді ситуація в американському кіно за останні 40 років після краху попередньої системи Голлівуду, сформованої ще в «золоту добу» (тобто у 30-40-ві роки), настільки змінилася, що й попередньо існуючі терміни різко змінили своє значення. Раніше до кіно категорії «А» належала лише продукція найбільших студій Голлівуду, так званих «мейджорів» (до них зараховують до цього часу «Ворнер Бразерс», «Коламбіа Пікчерз», «XX сторіччя Фокс», «Парамаунт», «Буена Віста», до складу якої входить компанія Волта Діснея, а також об’єднані на початку 80-х студії МГМ і «Юнайтед», крім того, у 40-ві роки мала значний вплив фірма РКО). Усі фільми дрібних незалежних компаній, визначених терміном «інді» (незалежні), належали до категорії «Б». Але проникнення незалежного кінематографу, яке розпочалося наприкінці 60-х років, до системи великого Голлівуду, призвело до стирання меж між «мейджорами» й «інді». Останні (наприклад, найбільш успішні на початку 90-х років компанії «Мірамакс» і «Нью Лайн Сі-нема») стають дочірніми щодо кіногігантів, тобто своєрідними міні-мейджорами. Фірми з теперішньої «великої шістки» часто прокатують фільми, створені самостійними продюсерами. І бюджет нібито незалежної стрічки «Термінатор-2: Судний день» компанії «Каролько» став у 1991 рекордним для аме-риканського кіно, досягнувши стомільйонної межі. Розвиток відео наприкінці 70-х призвів до того, що ціла низка картин не виходила на екрани кінотеатрів, а відразу пропонувалася на відеокасетах. Звичайно, було б заманливо оцінювати за допомогою літер А і Б художній рівень фільмів. Але практика засвідчує, що й нагорі прокатних рейтингів, і внизу цих таблиць дуже часто трапляються неоднозначні твори, які не варто розглядати з точки зору розмірів бюджету чи популярності студії, що створює та надсилає їх у прокат.

КІНО КАТЕГОРІЇ Б

КІНО КАТЕГОРІЇ «Б» [англ. B-movie] зазвичай вважається чимось не вартим уваги, не-касовим. Фільми категорії «Б» виникли як цілий напрям, мабуть, лише на початку 40-х років, хоча окремі подібні срічки знімались і раніше. Між іншим, біля початків цих фільмів, як і при заснуванні кінокомпаній-гігантів Голлівуду (наприклад, МГМ та «Ворнер Бразерс»), стояли вихідці з Росії. Продюсер Вел Л ьютон (справжнє його ім’я Володимир Іванович Левентон, родом із Ялти, племінник відомої актриси Алли Назимової), пропрацював на початку 30-х років як асистент монтажера у фільмі Д. Селзніка, увійшов в історію як зачинатель з 1942 малобюджетного кінематографа у спеціальному відділі кіностудії РКО, згодом перекваліфікувався на белетриста, видавши 10 романів, у тому числі один порнографічний. Льютон був продюсером таких фільмів жахів, що стали малою класикою, як «Котяче плем’я», «Я гуляла з зомбі», «Прокляття котячого племені», «Викрадач тіл», «Острів мертвих». У 50-ті роки малобюджет-не фантастичне кіно переживало перід розквіту. «Щось», «Муха», «Вторгнення викрадачів тіл», «Крапля», «Амазонки на Місяці», «Напад 50-фунтової жінки» і низка інших сучасних картин мають прямі аналогії в кінематографі класу «Б» сорокарічної давнини, а деякі з визнаних касових фільмів 70-90-х років містять більш приховані цитати з того ж джерела. У 50-60-ті роки некоронованим королем кіно категорії «Б» був режисер і продюсер Р. Кормен, який зняв 45 повнометражних стрічок за 16 років своєї активної діяльності. Причому ці картини були вже різними за жанром не лише містичними екранізаціями розповідей Едгара По, але й фантастичними фільмами («День, коли світ скінчився», «Атака крабів-монстрів», «Війна сателітів»), гангстерськими («Кулеметник Келлі», «Різанина у день святого Валентина», «Кривава мати»), молодіжно-рокерів-ськими («Лялечка-підліток», «Карнавальний рок», «Дівчина з коледжу», «Дикі янголи», «Подорож»). У 1994 році один з учнів Кор-мена М. Хеллман, не маючи самостійної роботи, був усе-таки причетним великою мірою як продюсер до створення «феномену К. Тарантіно», який начебто без зусиль перейшов від малобюджетного і некасового кіно («Шалені пси») до середньобю-джетного і суперхітового («Кримінальне чтиво»). Його соратник Р. Родрігес, який умудрився зняти «Мар’ячі» всього за 7 тис. доларів і зібрати у прокаті 2 млн доларів, також дістав можливість оперувати в подальшому у фільмах «Десперадо» та «Від заходу до світанку» бюджетом у межах 8-10 млн доларів. Стрімкий розвиток кіно, прибутки від якого вже на початку 80-х років перевищували прибуток від кінопрокату, сприяв тому, що багато стрічок, які знімалися в Америці, почали випускати відразу на касетах, минаючи стадію показу в кінотеатрах. Ще існує велика партія картин, розрахованих на країни третього світу. Див. «Треш», «Кітч».

КІНО КАТЕГОРІЇ «З» [англ. Z-movie] малобюджетні фільми, зроблені нашвидкуруч, зазвичай, дуже низького рівня. Фільми категорії «З» орієнтовані на молодіжну аудиторію.

КІНОЗІРКА

КІНОЗІРКА [англ. Star] -поняття, що виникло в американському кіно у 1910-ті роки та розповсюдилось у європейському кінематографі. Зазвичай поняття «зірка» пов’язують з іменем Д. Ласкі, засновника компанії «Феймос плейєрз», але фактично воно є дітищем багатьох «незалежних», які шука-ли шлях для просування своїх фільмів на екрани та отримання надійного прибутку. їх наштовхнув на цю думку успіх окремих акторів у публіки. Вже давно на адресу деяких фірм почали надходити численні листи палких шанувальників. Не знаючи прізвищ акторів (вони на той час не зазначалися в титрах), шанувальники надсилали свою кореспонденцію безпосередньо героям кінокартин, наприклад, «суворому шерифу» з фільму «Віддалене ранчо» та ін. Чим більше зростав потік листів, тим нагальнішою ставала необхідність задовольнити законну цікавість глядачів. Для цього у вступних титрах почали зазначати імена виконавців головних ролей, а в пресі подавати відомості з їх біографій та способу життя (найчастіше вигадані). Реклама «стар» зробила свою справу. Глядачі тепер знали, до кого треба адресуватися, і висловлювали своє захоплення новим кумирам. Треба зазначити, що «незалежні» не скупилися на оплату успішних акторів і актрис, їхні гонорари зростали з феєричною швидкістю. Показовими щодо цього є «рекорди», досягнуті Мері Пікфорд. У 1908 році вона, як і інші актори отримувала п’ять доларів на день. У 1913 році, коли на екрани вийшла картина «Це маленьке чортеня», актриса вже отримувала 100 доларів надень. Після успіху цього фільму її ставка зросла до 1000 доларів, а згодом дорівнювала 10000 доларів на день. У пресі повідомлялося, що маленька Мері отримує найбільшу платню у світі. У конкретно історичному значенні «кінозірка» виконавець, який максимально відпо відає (перш за все зовнішними даними) персонажу тієї чи іншої сюжетно-жанрової моделі фільму. В певному сенсі «кінозірка» це типаж. На розвиток феномену «кінозірки» також вплинула та обставина, що популярні актори 1919-1920-х років (М. Пікфорд, Д. Фербенкс, Л. Гіш) знімалися здебільшого в однотипних ролях, а провідні коміки (М. Ліндер, Г. Ллойд, Б. Кітон) уявлялися носіями постійного образу-маски. Робота «кінозірок» була можлива завдяки діючій у практиці американського кіно суворій «спеціалізації» наявності певних портретно-фізичних рубрик, наприклад: «дівчини» («любоньки»), «світські дами», «вамп» («фатальні жінки»). Звід рубрик та виконавців, що дістав назву «система зірок» (star-system), мав подвійний аспект. У соціологічному та економічному сенсі на ній базувалася стратегія зовоювання масового глядача з метою досягнення відповідних ідеологічних настанов та отримання високих прибутків. Екранний образ «кінозірки» малював ідеального героя. Таким чином здійснювалась настанова Голлівуду на міф про «інше життя». З цим пов’язаний особливий культ «кінозірок» у 20-ті роки, які з’являлися в ролях «прибульців»: Р. Валентино, Р. Но-варро, Г. Гарбо. У 30-ті роки з утверждениям реалістичних тенденцій в американському кінематографі домінував інший тип «кінозірки» («хлопець з нашої вулиці», «своя дівчина»). У таких ролях виявляли себе Г. Купер, Дж. Стюарт, Б. Кросбі, К. Хепберн, К. Гейбл, К. Грант та ін. Напередодні Другої світової війни у Європі, у 40-50-ті роки у США на першому плані утвердився новий герой «загублена людина» (актори Ж. Габен, X. Богарт, М. Кліфт та ін.). Створюваний «кінозірками» образ формувався у свідомості публіки як із виконання, так і з легенди (або міфу) «кінозірки». У процесі еволюції кіно в бік поглиблення людського образу соціальне значення кінозірки та її творчі можливості все більше виявляють свою внутрішню конфліктність. Багато «кінозірок» ста-ли відомими акторами. У 60-70-ті роки Б. Бардо, Дж. Дін, М. Брандо були оточені поклонінням, схожим на культ давніх «кінозірок». У 60-ті роки, у зв’язку із появою французької «нової хвилі» та авторського кінемато графу, поняття зірки досить своєрідно входить в авторське кіно. Тепер не має художнього диктату зірки (але треба зазначити, що це стосується ви-ключно авторського, некомер-ційного, здебільшого європейського кінематографу), зірка стає елементом режисерського міфу (Анна Каріна у фільмах Жан-Люка Годара, Жан П’єр Лео у стрічках Франсуа Трюф-фо, Жюл’єт Бінош і Дені Лаван у картинах Лео Каракса, Ханна Шигулла у фільмах Рай-иера Вернера Фассбіндера та ін.). Режисер наче «патентує» актора, він його персональна зірка, що було характерно також і для деяких режисерів попередніх десятиліть. Наприклад, союзи Марлен Дітріх і Джозефа Штернберга, Грети Гарбо і Моріца Стіллера, Любові Орлової і Григорія Алек-сандрова й ін. Останнім часом (70-90-ті роки) поняття зірки стає універсальним, кінозірками стають фотомоделі, рок і поп-музиканти, бо всі аудіові-зуальні засоби тісно пов’язані (характерний приклад Дейвід Боуї або такі актриси, як Лів Тайлер й Алісія Сілвер-стоун, які завдяки відеокліпам стали кінозірками ще до ролей на великому екрані).

КІТЧ — КРИСЛАТА КЛЮКВА

КІТЧ, КІЧ [нім. Kitsch дешевина, несмак] термін, який спочатку визначав погано зроблений предмет на продаж, а пізніше став терміном естетики. Кіч принцип формування естетичного об’єкту в галузі «масової культури», потурає масовим уявленням про красу, в тому числі й у кіно. Слово «кіч», яке розповсюдилося спочатку в культурному вжитку Німеччини у XIX столітті, стало згодом інтернаціональним терміном, що означає цілеспрямовану обробку естетичного матеріалу згідно з потребами масового смаку і масової моди. «Кіч» це утрирувана імітація форм, пов’язаних у масовій свідомості з престижними цінностями культури, і, перш за все, фабрикація примітивної, чуттєво-приємної зовнішньої красивості, що походить із прикладів, узаконених у сфері високого мистецтва на рівні естетичного споживання привілейованих станів суспільства. «Кіч» як принцип може втілюватися і в грубих, педалізованих формах (великосвітські та екзотичні кіноме-лодрами), і у формах помірних, пом’якшених.

КОМІКСИ У КІНО [від англ. Comics, скор, від Comic Strip гумористичні розповіді у малюнках] літературні комікси про Фантомаса, Арсена Люпена, що з’явилися у Франції, як і американські твори про Діка Трейсі, першими здобули екранне втілення. У подальшому з’явились кіносеріали 20-30-х років про Тонку людину та Чарлі Чені, більш пізні твори про Леммі Кошна, Міккі Спілейна та ін. Кінокомікси сформувалися ще в 30-ті роки, коли, власне, й виник у дешевих журналах і газетах того часу феномен коміксів. Такі малюнки, які супроводжувалися текстом, як, наприклад, «Супермен», «Бетмен» («Лю-дина-кажан»), «Спайдермен» («Людина-павук»), «Даркмен» («Людина пітьми»), звертались До фантазійно-надприродного і тому вони ближче до фантастики.

КОРОТКОМЕТРАЖНИЙ ФІЛЬМ [англ. Short Film]-фільм, що складається з однієї-двох частин, зазвичай триває не більше півгодини.

КРИСЛАТА КЛЮКВА — цей вислів спочатку позначав нісенітні та безглузді заяви іноземців про Росію та її природу, людей та їхні звичаї. У Тлумачному словнику російської мови під ред. Д. М. Ушакова повідомляється, що вислів «крислата клюква» пішов «від опису Росії, в якому поверховий автор француз пише, що сидів під тінню величної клюкви». У кінематографі хибні фільми про Росію або фільми, в яких присутній «стандартний перелік національних особливостей Росії»: балалайка, мотрійка, самовар, личаки, ведмеді. До речі, недавній англійський фільм «Онєгін» дає чудовий привід, щоб згадати цей влучний фразеологічний зворот!

КУЛЬТОВИЙ ФІЛЬМ

КУЛЬТОВИЙ ФІЛЬМ [англ. Cult Film] фільм, що має мінімальну популярність у широкої публіки, але викликає величезний інтерес у певної групи аудиторії.

ЛЮБИТЕЛЬСЬКИЙ ФІЛЬМ див. «Аматорський фільм».

«МОВНЕ КІНО» так називали перші звукові кінофільми, оскільки їхні персонажі розмовляли, а не жестикулювали, як це було притаманно фільмам ери німого кіно.

МУВІБРАТИ [русифіковане Moviebrat кінобрат-ва, кінопаростки, кінопорід-дя] еру блокбастерів відкрив тріумфальний успіх фільму С Спілберга «Щелепи» (1975), тобто, з появою на авансцені нового покоління режисерів «мувібратів» випускників каліфорнійських кіноінститу-тів, які черпали джерело натхнення з кіно та белетристики й вирішили підірвати основи «старого Голлівуду» новим режисерським баченням і стилістикою. Трьома китами нової хвилі, яка незабаром затопила Голлівуд, і відповідно засновниками нової кіноміфології стали Коппола, Лукас, Спілберг та їхні гучні фільми, які утвердилися як еталони жанрів кримінального (трилогія «Хрещений батько»), фантастичного (трилогія «Зоряні війни»), пригодницького (трилогія «Індіана Джоне»). Мувібрати повернули кіно, яке все більше тяжіло до літератури і театральності, захоплюючий подих атракційності, вдавшись до знищення жанрових і вікових меж. Та все ж таки, незважаючи на новаторські прийоми режисури, все нове добре забуте старе.

МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНЕ КІНО див. «Анімаційне кіно».