Архив рубрики: Український синтакс

Прийменники в українській мові — 6

ПРИКЛАДИ.
а) З місцевим. Стара мова: Стоячи на Украин? на зимовл? Літ. Сам. 30. – Великая стала м?шанина на Москв? ib. 97. – Щось то сталось на Волині ЗЮР. ІІ. 83. – Будете слухать, то будемо на Руси ЗЮР. ІІ. 61. – Ой не був я на гуцулах, відколи вродився ЕЗб. XVII. 9. Закувала зозуленька на гаю, на гаю… Іван на якимось селі став за фірмана в пана ЖС. IV. 181. – На синьому морі утопили Чуб. V. 316. – Єсть на кошарі ( = в кошарі) ягниці Гнід. І. 60. – На шиньку ( = в шинку) випив горілки ЕЗб. VI. 191. (проф. Є. Тимченко, Льокат. 34 – 35).
Увага. Основний відтінок зворотів з прийменником на проти звичайних із прийменником в (у) треба шукати в значенні самих прийменників: в (у) – в середині, на питання де? (в кім? у чім?); на – на поверхні, на питання де? (на кому? на чому?). Хоч заміна цяя й могла постати з того, що це основне значення прийменника в (у) та прийм. на затиралось, та все ж певна різниця у відтінках здебільшого ще відчувається. Отже, звороти з прийм. на зазначають місце загальніше, як певну територію (поверхінь), як напрям, або кінцевий пункт руху в певнім напрямку і т. ін. А звороти з прийм. в (у) – вужчі, конкретніші. Пор. хоч би: на Москві і в Москві – перше загальніше, показує взагалі місце по всій Москві, що захоплює всю територію (поверхінь) Москви; а друге – в середині цієї території. Пор. іще: на селі і в селі, на полі і в полі, у дверях і на дверях та ін. «Звичайно кажемо: на Україні, на Поділлі, на Волині, на Поліссі, на Холмщині, на Буковині, на Москві, але: в Києві, в Польщі» (проф. Ів. Огієнко, Ст. сл. 238). Отже, можна сказати: в університеті і на університеті, у педтехнікумі і на педтехнікумі тощо. Це як до відтінків, але все ж слід пам’ятати за цюю різницю відтінків. Коли казати на, а коли в (у) залежить отже від відтінку значення (загальніше, напрям або кінцевий пункт руху, і вужче тощо); залежить також від дієслова, ба й узагалі від стосунку всіх елементів у цілому комплексі, у цілій сполуці. Часом вирішує все традиція. Пор.: на Україні і в Італії (а не на Італії), хоч цілком добре б і на Італії. Як уся сполука вимагає відтінку загальнішого, то краще казати з прийм. на. Пор., напр., і такі приклади: 1) звелів йому на кухні служити і 2) звелів йому у кухні служити, або: 1) взяли його на кухню і 2) взяли його в кухню. Перші (1) приклади загальніші, в них головне місце: «де» служити, а другі (2) індивідуалізовані – в них головне: в певній кухні. Також: 1) на селі цього не зрозуміють і 2) у селі цього не зрозуміють.
Перший (1) значить, що не в тім чи тім, у котрімось селі, а взагалі, отже в кожному, в усякому селі. А друге (2) вужче: в оцім або оцім; у думці здебільшого певне одно село.
Це на мова народня знає дуже широко. Літературна мало. Це дає іще один засіб нюансувати нашу думку. Пор. іще приклади: на Десні, на Дніпрі, писан на Москві І. 267. Мікл. – Маруся, зовсім упоравшись і поприбиравши, розпитувала матір, чого треба на місті купити Кв. Мар. 66. – Дивиться, сидить баба на місті, продає м’ясо і хліб Левч. КОП. 537. – Дід взяв гарбуз та став на дверях Гнід. в. IV. 51. – І на громаді, серед людей, Чіпка не останній Мирн. ХРВ. ст. 392. – Повернув назад, дивиться – на хвіртці стоїть Галя й гукає Мирн. ХРВ. ст. 336.
б) Із знахідним: Подібно до цього вживаємо на із знахідним. Отже: пішов на поле, або у поле, в село і на село, в місто, на місто, виплив на море або в море; піти на кухню і в кухню (пор. проф. Ів. огієнко, Ст. сл. 238). Отже й: пішов на університет і до університету.

ПРИКЛАДИ.
Вийду на поле, гляну на море Уш. п. Чуб. V. 251. – Стедеться мені на Україну дорога ib. 279. – Ходім на місто Метл. 7. – Ой піду я на місто, куплю собі намисто Уш. п. Чуб. V. 10. – Наїхали карасєри на мій двір, взяли мого п’яниченьку на Сибір Лит. п. Чуб. V. 638. – Ой піду я на село Чуб. V. 121. – Щоб голуби на степ не літали Чуб. V. 59. – Ой ходімо ми, мій кониченьку, на глибоку долину Кольб. Р. ІІ. 85. – Ой підемо на столицю, прохати Драг. НУП. 2. 22. – Дівчинонько, пусти на господу Чуб. V. 151. – І той іде додому, і зайшов на оренду Левч. КОП. 391. – І приїхали на тую самую корчму Левч. КОП. 391.
Отже, кажуть: він поїхав: 1) до міста, 2) у місто, 3) на місто. Кожен з цих варіянтів має свій відтінок ).
Пор. також прийм. на із знач. до (із відтінком напрямку): от вона і каже на ( = до) діда… Так само, як: поїхав на місто і до міста.

Прийменники — 1

ПРИКЛАДИ.
Приїхав і на кучеря каже ЕЗб. XIV. 15. – А баба каже на діда: «Вези свою дочку, куди хочеш» Гнід. в. IV. 19. – І каже на мельника: «Ти мели, а я ляжу спать» Гнід. в. IV. 18.
Пор. також: на = до = щодо (хибні: «по відношенню до» etc.): Ой, Кішко Самійлу, Не будь же ти на мене, як я був на останці віка мойого на тебе Думи. УАН. 47. – От… зараз на їх добрий став Рудч. ЮРС. в. ІІ. 181 (рос. «по отношению к»).
2. Прийменник «на» ( = для) при іменниках.
Прийм. на з іменником «вказує на призначення того речівника, що з ним сполучається» ); українська мова знає його дуже широко.

ПРИКЛАДИ.
Липи й байдаки на борошно за пороги провадити Літ. Сам. 174. – Ой на волики та налигачі, а на коники пута Метл. 56. – Собі копали ямки на воду ЖС. ІІ. 186. – Найдеться купець і на дірявий горнець Закр. 181. – Пішла в ліс рубати дерева на саночки Чуб. ІІ. 114. – Дайте ж нам круп на кашу Z. P. І. 89. – В мене є дерево на хату Рудч. Ок. І. 92 ). – Але одного часу дав муки на заміс Левч. КОП. 181. – На кубло шука містини, (на свою оселю місця) Тимч. Калев. 13. – І занесла і дала Грицеві уже той сак на рибу ЕЗб. VII. 119. – На сало кабанів набили Кот. Ен. 119.
5. Прийменник «при» з місцевим.
Вживаючи цього прийменника з невластивим при ньому в українській мові часовим значенням іменника, що зв’язаний із при (при панщині зам. за панщини, або з віддієслівними іменниками: при обміркуванні цієї справи тощо), не знають його, звичайно, із значеннням місця, близькости. Пор. прийменники синонімічні край, біля, коло, у (в) (з місцев.), близько тощо. Проте всі вони мають свої відтінки. Українська мова має отже змогу віддати цілу гаму відтінків близькости.
Прийменника при з місцевим знає українська мова здебільшого тоді, коли речі щільно прилягають, торкаються одна одної, або взагалі тісно в’яжуться якимось стосунком тощо. Прийменник при в українській мові наближається значенням своїм до російського у. Пор. «у самого берега», «при самому березі». Зам. архаїчного для неї у з родовим знає українська мова ще й біля, коло: біля дверей, коло вікна та ін. Прийменник при, як і в гор. луж. мові, визначає безпосереднє прилягання, біля – тільки посередню близькість (пор. Mikl. V. S. 680). Отже замість: Перебування біля керма правління в Франції Пуанкаревійни «Прол. Пр.», № 210 (1823) з 15. ІХ. 1927. – краще: при кермі, зам.; бути у телефона (рос.) властивіше: при телефоні. Пор.: у Галичині кажуть: будинок при вулиці, а не: по вулиці (рос.).

Прийменники — 2

ПРИКЛАДИ.
а) ПРИ ( = рос. у): Ой горенько чайці, горе небозі, що вивела чаїнята при битій дорозі Гнід. в. ІІ. ч. І. 30. – Ой при лужку, при лужку, при щасливій долі Гнід. в. ІІ. ч. І. 57. – Й а в світлиці при столі Сивий голуб гудить Чуб. V. 725. – Ой у лузі при долині вітрець повіває ib. 255. – Росла я при криниці, при зимненькій водиці Чуб. V. 119. Ой почує мій миленький в чистім полі при дорозі ib. 136. – При зеленій сіножаті добре жито жати ib. 326. – Цвіли лози при дорозі синесеньким цвітом Чуб. ІІІ. 169. – У лісі на нивоньці, при зеленій ліщиноньці ИП. Ант. Драг. І. 54. – Чи не схотів би й ти, може, у тенета такі попавшись, спати отак на ложі при золотій Афродиті ІІ. з піс. 575. Пот.
Пор.: пригрудна дитина (не білягрудна, не кологрудна, бо безпосереднє «прилягання»).
б) ПРИ – ніби зам. біля, коло, але з властивим йому проти цих прийменників відтінком (див. вище):
Там спав Василь Невольник при Череваневих конях Кул. ЧР. 70. – Кому її не жертвував, в воду укидав, а вона усе при ньому ЕЗб. XIV. 235. – При сухому дереві й живе запалиться (безпосередьо прилягає, торкається) К. Черн. 70. – Гарбуз – то голова людськая, козак Нехайлик – ніс при ній Л. Глібів, М. Сул.
в) ПРИ з вказівками на умови, обставини тощо. Цих зворотів не слід зараховувати до часових, зокрема не ототожнювати з часов. зворотами за + родовий.
Одвідай ти мене на чужій чужині, при злій хуртовині, при нещасливій годині Кул. ЗЮР. т. І. 25. – А тепер при лихій годині серед степів покидали Кул. VI. Г. 279. – З молоду я не була охоча до танців, а тепер при старощах про труну думати, а не про танці К. Черн. 22. – А сама зостаюся при старості, як билиночка в полі Кв. Мар. 116. – Музики їм при учтах понімецькій вийгравали Кул. VI. Г. 254. – При пості добре відбути гості Ном. 3.
г) ПРИ – ніби зам. з.
Ой казали старі люди, що при грошах (ніби: з грішми) щастя буде Чуб. V. 97. – Та й уродився при нещасній долі ( = з нещасною долею) Чуб. V. 531. – Ходили при шаблях ( = з шаблями) Кул. ЧР. 31. – А коли воно виросте в розкошах та при наймичках, то йому все ні Мирн. ХРВ. 360. – Щоб нас при нашім бідолашнім житті і при нашій щуплій худобі зоставили Кул. VI. Г. 422. – Це чоловік при силі.., при грошах.., при здоров’ї тощо. – Бути при здоров’ї, при розумі.
Прийм. при з цими значеннями а), б), в), г) максимально поширений в народній укр. мові. Буває при ще й із такими відтінками: А то, дак, – не при хаті споминаючи, – і з чортяками не раз кумпанію водив Рудч. ЮРС. в. І. 74. – Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо МВ. Інст. 166. – Напиймося нині, при зеленім вині Mikl.
Пор. і таке: А на їй чоботи при нозі, що купив Іванко на торзі Кравч. ЕМ. V. 107 – 108.
6. Прийменник «край».
Дуже широко, поруч із при (певна річ, з властивим йому відтінком) знає українська мова й прийменника край. Прийм. край з родовим є, мовляв Dr. E. Ogonowski (Stud.), «специфічна» українська конструкція ). Цього прийменника теж (подібно до при) уживають тоді, коли речі щільно прилягають одна д’одної, ніби торкаються краями. Проти при щільність цяя менша.

ПРИКЛАДИ.
Гей, гей, становіться на суші, край шинкарки Марусі, – та гей Чуб. V. 1059. – Край Дунаю трава шумить Чуб. V. 941. – Тільки в степу край дороги трава зеленіє ib. 296. – Да посажу червону калину у себе край оконця ib. 284. – Та поставив коня в дворі край порога ib. 260. – Да зароби пару коней, Да пару жупанів, Тогді сядеш край чорних бров, Край шитих рукавів Чуб. V. 169. – Та тяжко, та важко, край мого сердечка ib. 54. Тимч. – Є в мене криниця край перелаза ib. 54. Тимч. – Хоче полетіти край галочки сісти ЕМ. Гр. 3. 483. – Що ж то за ворона стоїть край порога ЕМ. Гр. 3. 483. – Край города ходиш… дівчата оглядаєш Чуб. V. 44.
7. Прийменник «кінець».
Кінець з родовим визначає те, що на його кінці, а тоді також і що близько коло його щось є.

Прийменники — 3

ПРИКЛАДИ.
Кінець села забито вола Прип. 123. Mikl. – Cтали собі кінець перевозу Піс. І. 163. Mikl. – Сидить батько кінець стола Ос. 157. – Один козак сидить кінець стола Лавр. 130. Тимч. – Стоїть верба кінець сада Чуб. ІІІ. 129. Тимч.
Пор. і в старій мові: Копіе приломити конець поля Половецкого Сл. о п. Іг. 6. Тимч.
8. Прийменник «біля».
Родовий з прийменником біля означає близькість, прилягання, але не таке щільне, як при. Взагалі ступневість тут така: при, біля, коло.
Увага. Дуже поширені по газетах та ін. звороти з прийменником біля із значенням приблизности: «біля трьох годин», «прийшло біля 200 відвідувачів», «це коштуватиме біля 10 тисяч карбованців», «прийшло біля чотирьох чоловіка» тощо. Пор.: На зборах були присутні біля 200 літераторів, журналістів і робітників преси «Вісті ВУЦВК», 1927, № 11 (1901), ст. 3. Біля означає те, що рос. «подле, возле». – Іди, сядеш біля мене. – Я щось маю казати Чуб. V. 220.
Отже, коли перекласти точно подані вищеприклади рос. Мовою, то вийшло б: «подле трех часов, пришло возле 200 посетителей, это будет стоить подле 10 тыс. рублей, пришло возле четырех человек» тощо. На вислів приблизности українська мова знає силу інших конструкцій ).
9. Прийменник «коло».
Коло (довкола, навколо). Основний відмінок цього прийменника йде з його етимології – коло, круг (пор. лат. circum, circa, нім. um; пор. Mikl. V. S. 538539) визначає те, що чимось охоплене довкола, що близько нього щось знаходиться (але не безпосередньо і не щільно).
10. Прийменники «у (в), ув, уві» з місцевим.
Даю тут на увагу форму ув, уві з метою уникати збігу голосних чи приголосних.

Прийменники — 4

ПРИКЛАДИ.
Гей, що я ув охотне військо од’їхав, З отцем Думи. УАН. 153. – Бо це служив тоді год ув одного чоловіка за день проса – да й пропало, горобці випили Рудч. ЮРС. в. І. 90. – Продав її, сів ув очереті й кричить по козинячій Рудч. ЮРС. в. І. 67. – Ув одного чоловіка був кіт старий, неспособний миші ловить ib. 23. – А сам пристав ув улани Макс. УНП. ч. І. 162.
Цієї форми широко вживали Куліш, Федькович та інші ).
Прийменник у (в), ув, уві з місцевим, надзвичайно поширений в українській мові, творить низку характеристичних зворотів і взагалі має велику вагу в українській фразеології. тут даю на увагу лише звороти на ознаку місця з прийм. у (в) і місцевим; пор.: у порозі, у дверях (відповідно й замість в (у) з родовим; пор. рос.: у порога, у дверей).

ПРИКЛАДИ.
Ой заревла в порозі корова Чуб. V. 49. – Мене бугай уб’є якраз у брамі Чуб. ІІ. 14. – Прийшла до вікна, стала у вікні Kolb. P. II. 237. – Мати з роботою сидять у дверях ЖС. ІІ. 193. – В той час увіру, ой як скажуть клякнути у престолі і рученьки зв’яжуть Уш. п. Чуб. V. 89 ).
Пор. також у старій укр.: Литовскимъ княземъ стати оу холм? ( = у холма) АЗР. І. І. Тимч.
Увага. У висловах: він живе (сидить, мешкає) на (рос.) Громадянській вулиці, пор. з прийм. у (в): він живе… у вулиці Громадянській. Пор також і західнє (Гал.): жити при вулиці ) (чи не польонізм? przy ulicy). Пор.: Я б вам радив зостановитись при вулиці Ріволі Л. Укр. VI. 96. М. Сул.
Пор. також і такі звороти з прийменниками у (в) та місцевим: От, багатир того й не рощитує, що йому оддасть, – чи в скотині, чи в дітях, чи в своєму здоров’ю, чи в хлібі Рудч. ЮРС. в. ІІ. 27. – Приходить же він до… сидить у столі, а та ж…. у кімнаті другій Рудч. ЮРС. в. І. 212.
11. Прийменник «за» з орудним.
У народній мові поширені конструкції з прийм. за та орудним відмінком.