ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО

ДЕСЯТА МУЗА антична міфологія налічувала дев’ять муз (богинь покровительок наук і мистецтв). Вислів „десята муза» означає яку-небудь галузь мистецтва, переважно нововиниклу, що не ввійшла до канонічного списку: у XVIII столітті так називали критику, в середині XIX у Німеччині театр вар’єте, у наш час кіно, радіо, телебачення тощо.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО [англ. Documentary фільм із дикторським коментарем; документ] вид кіномистецтва, матеріалом якого виступають зйомки дійсних подій та осіб. Перші документальні зйомки провели брати Люм’єр у 1895 році (Франція). Майстри цього виду кіномистецтва не раз підіймалися до філософського узагальнення у своїх творах: Р. Флаерті (США), Й. Івенс (Голландія), Дж. Грірсон (Велика Британія), Д. Вєртов, Л. Кулешов, Е. Шуб (СРСР). В історію кіномистецтва ввійшли документальні стрічки радянських режисерів Р. Кармена «Повість про нафтовиків Каспія» (1953), М. Ромма «Звичайний фашизм» (1966), 20-тисерійний фільм «Велика Вітчизняна» (колектив авторів, 1979; у США йшов під назвою «Невідома війна»), у 80-ті роки етапним для кінодокументалістів став фільм латвійського режисера Ю. Поднієкса «Чи легко бути молодим?» (1987).

ЕЛІТАРНЕ КІНО кіно для інтелектуалів, «кіно не для всіх». Некомерційні фільми, розраховані на невелику аудиторію. Зазвичай, такі фільми рідко супроводжує комерційний успіх. Див. «Арт-хаус».

ІГРОВИЙ ФІЛЬМ див. «Художній фільм».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *