Детальна інформація щодо листів

Неілюстровану поштову картку (поштівку; листівку) надсилають тільки до рідних і близьких людей. Ілюстровану листівку можна надсилати до адресатів будьякої категорії, пам’ятаючи, однак, що прикметою ґречності адресанта є всетаки поштова картка в конверті. Особливо треба не забувати це, надсилаючи листівку до людини з високим соціальним становищем.

Рекомендують спочатку заадресувати конверт, а тоді вже вкладати в нього листа. На конверті перед прізвищем адресата треба написати його титул, звання, сан тощо (звісно, якщо адресат їх має), напр.: Професорові Олександрові Гординському; Президентові фірми Василеві Скоробагатьку; Преосвященному владиці Олексієві Карпенку. Існує переказ, що російська імператриця Катерина II не відкривала листа, якщо на ньому не було написано: Її Імператорській Величності.

Листуючись із організаціями, установами, товариствами, доцільно вкладати маркований конверт із своєю адресою. Це значно збільшує шанси отримати відповідь.

Рекомендаційний лист і візитку з рекомендацією, що передаються особою, яку рекомендують комусь, заведено вкладати в конверт і не заклеювати його.

Відомо, що люди значно більше люблять отримувати й читати листи, ніж їх писати й надсилати. Тому скора відповідь завжди промовляє на користь людини, яка дотримується цієї етикетної вимоги. Славетний англійський письменник Волтер Скотт відомий не лише своїми історичними романами та романтичними поемами, а й тим, що відповідав на листи того ж дня, коли їх отримував. Загалом же відповідь рекомендується давати протягом тижня від дня отримання листа.

‘Див., напр.: Український правопис / У поряд. І. Зілинський. – Вид. 3е. – КраківЛьвів, 1943. – С. 50.
‘ Моцюк П. Звичаї, приписи доброї поведінки … С. 29 і наст.
‘Аитисуржик. Вчімося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник. – Львів, 1994. – С. 18.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *