Мовленнєвий етикет у сперечанні — 11

21. Володіти мистецтвом відповіді. Польський дослідник Тадеуш Пщоловський у книзі “Уміння переконувати і дискутувати” дає такі поради:
— не кожне запитання вимагає від співрозмовника відповіді. З риторичних, як і з погано сформульованих запитань, можна й покепкувати;
— на запитання з хибним засновком ввічливо відповідаємо, що не дамо себе надурити, або спростовуємо цей засновок. Так, наприклад, можна відповісти на запитання Коли почалася норвезькобельгійська війна?, якої ніколи не було.
— відповідь важливо давати швидко і добре сформульовано;
— відповідь має бути ввічлива і вичерпна, але не надлишкова’.

22. Недоцільно від самого початку розмови доводити протилежне до сказаного опонентом, побивати кожен його арґумент контрарґументом, особливо, коли співрозмовник зумів переконати 3ю особу (осіб; аудиторію) і симпатії “публіки” на його боці. Навіть якщо опонент розуміє, що не має рації, він цього не визнає, бо це зачепить його престиж. Докази, арґументи, факти у такому разі здебільшого виявляються безсилими.
У такій ситуації найкраще чемно погодитися з опонентом в окремих деталях, визнати свої помилки. Це відкриває йому шлях до відступу із збереженням гідності, отже, й до можливого компромісу. Тепер можна сказати своє але найсуттєвішому.

Загалом же найкращий, найефективніший спосіб переконати співрозмовника, спонукати його до зміни поглядів, зняття суперечності – це розмовляти з ним так, щоб він сам дійшов бажаного для Вас висновку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *