Мовленнєвий етикет у сперечанні — 4

9. Арґументація має бути переконлива, стосуватися суті справи, демонструвати причиннонаслідкові зв’язки – не давати підстав для реплік на зразок: До чого тут міліція, коли порося громом убило? Здебільшого не є вдалими арґументи, пов’язані з самим мовцем, його емоційнопсихічним станом, обізнаністю, інтересами і т.ін.: Мені це незрозуміла (неясно; неприємно); Я, як і будьяка нормальна людина, не можу повірити, що…; Я вельми сумніваюся, чи… Коли людині щось незрозуміле, невідомо або з чимось вона не може погодитись, то не конче в цьому винен її опонент. А якщо й винен, то треба в його арґументації знайти слабкі місця, хиби, суперечності, обґрунтувавши це та навівши вагомі контрарґументи, і тоді її незрозумілість, помилковість, заплутаність тощо стане очевидною, а опонент не зможе зробити Вам закид словами філософа Бенедикта (Баруха) Спінози: Ignumntia поп est argumentuin – “незнання не доказ”.

10. Недоцільно наводити відразу всі відомі Вам докази. Поперше, не варто, як каже народна мудрість, вміщати весь сир в один пиріг, а подруге, завше треба мати щось у запасі, бо невідомо, як поведеться опонент. Бережи хліб на обід, а слово – на відповідь, –радили наші мудрі предки.
Якщо опонент зігнорував наведені Вами арґументи, які Вам видаються важливими, то про них можна йому нагадати фразами: Ви ще не висловилися щодо…; Чи не могли б Ви сказати, якої Ви думки про…; Ви чомусь не зауважили…

11. Вправно використовувати знання законів формальної логіки: зв’язки між твердженнями, висновки із своїх (і чужих!) тверджень, протиріччя між твердженнями тощо.

12. Не говорити про свою особу, не виставляти себе на перше місце, не хизуватися своєю ерудованістю, дотепністю, не вихвалятися.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *