Мовленнєвий етикет у сперечанні — 6

17. Не втрачати почуття гумору, але не сміятися з власних жартів, дотепів, розказаних Вами ж анекдотів, кумедних аналогічних випадків тощо. Пам’ятати, що найпривабливіша властивість дотепу – стислість.

18. Не вживати і не дозволяти вживання супроти Вас некоректних та непорядних засобів еристики. Про ці засоби зараз поговоримо докладніше, оскільки їх застосування у нашій країні, що робить перші кроки в напрямку становлення громадянського суспільства, можна спостерігати на кожному кроці і на всіх рівнях соціальної структури – від будинку для похилих віком людей і старшої групи дитсадка до парламенту. Понад те, в очах багатьох людей “майстри” такої еристики користуються неабияким авторитетом, хоча в нормальних суспільних умовах їхня мовленнєва поведінка мала б кваліфікуватися як вияв елементарної невихованості або й хуліганства. Які ж це засоби?

а) Арґумент до публіки (лат. argumentum ad auditore): замість говорити про суть справи, доводити істинність своїх думок чи хибність тверджень опонента, мовець звертається до присутніх, використовуючи їхню необізнаність, настрій тощо, намагається осміяти супротивника, викликати недовіру до нього, обурливе ставлення і т.п. Мовець, обминаючи опонента, але спрямовано проти нього апелює до публіки (“публіку” може становити й одна лишень 3я особа): Ну, ви бачите, що це за людина!; Хіба такому можна вірити; він же не має зеленого уявлення про це!; Навряд чи серед вас знайдеться бодай одна людина, яка б погодилась із такими безпідставними твердженнями мого опонента. Не суттєво, має мовець рацію чи ні, – думка про опонента подається як така, що не потребує доведення, з чого випливає “очевидна” хибність, безвартісність сказаного ним.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *