Низка порад та рекомендацій — 4

6. Жартуючи (хоч і говориться сльози – разом, сміх – навпіл), треба бути неабияк обачним і тактовним. Люди порізному сприймають жарти, особливо на свою адресу. Жан де Лабрюер писав: “Навіть найневинніший жарт можна собі дозволити лише з людьми ввічливими й розумними”. Цьому афоризмові вже понад 300 років, однак він не втратив своєї слушності.

7. Ощадне ставитися до чужого часу, уваги та терпіння. Не захоплюватися своїм мовленням настільки, щоб не бути в змозі своєчасно зупинитись. Не треба чека ти. поки співрозмовник не скаже чогось на зразок Мушу йти, бо бачу, що ти вже втомився говорити або Жінко, ходімо спати, бо наш гість хоче йти додому. Коли на обличчі, у позі, рухах співрозмовника (аудиторії) помітне хоч найменше нетерпіння, коли він поглядає на годинника, коли його очі блукають по різних предметах, коли він починає позіхати, переступати з ноги на ногу тощо, треба чимскоріш припиняти монолог і не з’ясовувати. чи співрозмовникові цікаво, а понад те, не спонукати його: Слухайно далі!

Особливого такту в цьому плані потребує спілкування з людьми високого соціального рангу: політиками, громадськими діячами, керівниками великих колективів, вченими. митцями та ін. У них дні сплановані за хвилинами. Тому до розмови з ними доцільно заздалегідь підготуватися, зокрема орієнтовно визначити її тривалість. Перед початком спілкування бажано сказати, скільки Вам потрібно на це часу. Отримавши згоду, коротко і ясно викласти суть справи. Розмову закінчити точно за домовленістю, якщо її не продовжить Ваш високостатусний співрозмовник.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *