Низка порад та рекомендацій — 5

8. Ініціатива завершення розмови за статусної нерівності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Про це особливо слід пам’ятати підліткам, юнакам, молодим людям.

9. Не брати участі у поширенні пліток, чуток, побрехеньок, образливих характеристик і т.п. Уникати людей із схильністю до таких жанрів мовлення, бо цим особам, крім іншого, притаманна звичка з адресата робити адресанта, тобто приписувати співрозмовникові те, що вони про когось наговорили самі.

10. Уникати негативних людей, яких не “пробивають” жодні арґументи й факти, бо вони “своє знають”. Не марнувати сил на скептиків, які не хочуть слухати, тому що “ніколи нікому й ні в що не вірять”. Не витрачати словесної енергії на тих, котрі завжди “все знають” і через те не дають говорити іншим, ані на тих, котрі “завжди проти” і з тієї причини заперечують усе, що б хто не сказав.

11. Не накидати іншим своїх мовних послуг, якщо про це не просять. Не повчати. не давати порад, як позбутися дефектів артикуляції (гаркавості, гугнявості, шепелявості, “ковтання” звуків, заїкуватості), не виправляти помилок у чужому мовленні – як українському, так і особливо в іншомовному, – не піднімати на кпини за манеру говоріння. жестикуляції, регіональну вимову, іншомовний акцент тощо. Переважною більшістю людей це сприймається негативно, як особиста образа. Якщо вже дуже хочеться виявити педагогічні нахили і надати людині мовну допомогу, то треба це робити дуже делікатно, тактовно, доброзичливо. Назагал же у спілкуванні треба не вчити, а вчитися. Люди по¬люблять повчального тону, і мало хто захоче покластися саме на Вашу мудрість.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *