Низка порад та рекомендацій — 8

17. Не бути невільником співрозмовника, в усьому з ним погоджуючись, говорячи його словами, пливучи в його мовленнєвому фарватері. Висловлювати свої думки, погляди. почуття, бажання, наміри ввічливо, але переконливо, з доцільною (дозованою) твердістю. Долати свою сором’язливість, зайву поступливість, надмірну делікатність, особливо якщо партнер намагається цим скористатися Вам на шкоду. Не давати ловити себе на слові. Але не показувати своєї моральної вищості, не демонструвати зневаги, презирства і т.п.

18. У монолозі (промові, доповіді, виступі) початок має мобілізувати слухачів, зосередити їхню увагу – переліком питань, які буде розглянуто, якимось цікавим цитуванням, приповідкою, оповідкою, фактом із життя тощо. Слухачів потрібно втягнути в силове поле промовця, налаштувати, підготувати до сприймання основної частини. Вступ не має бути надто довгий, бо у промовця може не вистачити часу, а в слухачів терпіння. Завершення монологу повинно бути змістово й емоційно сильнішим за початок, а початок – за середину. Монолог, особливо його початок і прикінцеву частину, бажано продумати заздалегідь. Імпровізувати тут ризиковано.

Успішним вважається виступ, якщо слухачі шкодують, що він закінчився, та відчувають, що промовець сказав не все і спроможний повідомити значно більше.

Навіть найзмістовніша й риторично досконала промова втрачає свої барви, якщо своєю тривалістю втомила аудиторію. Ніколи неварто затягати монолог. Що довше людина говорить, то більше шансів на те, що вона скаже якусь недоречність або й нісенітницю. А те, що вона набридне слухачам, то це беззаперечно.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *