Подяка

Виявом етикетної культури, ввічливості є висловлення подяки за добре слово, послугу, допомогу тощо. Митрополит Андрей Шептицький повчав: “Вдячність є обов’язком, а сповнення обов’язку – чеснотою”. До того ж, як пише І. Томан, “не чекайте на великі події та виняткові вчинки, щоб висловити подяку людині”.
Основним засобом вираження цього почуття в українській мові є слово дякую.

Для лівостороннього поширення фрази з цим ядром використовуються слова і вислови: дуже; щиро; сердечно; щиросердо (щиросердно; щиросердечно); безмежно; від усього серця; від глибини душі та ін. Вони підсилюють семантику дієслова.

Правостороннє поширення формули переважно розкриває причину подяки – за що дякують:

На землях України, що входили до складу Російської імперії, для вираження подяки доволі широко використовується слово спасибі (в суржиковому варіанті – спасіба), яке за походженням являє собою лексикалізоване (перетворене в одне слово) і фонетичне видозмінене сполучення слів спаси, Біг (Бог)’. Утворах української художньої літератури класичного періоду, в тогочасному листуванні це слово з кінцевим г (спасибіг) – доволі звичне явище. Подекуди воно вживається й сьогодні, напр.: Ще раз щире спасибіг Вам і Вашій подвижницькій праці (З листа завідувача відділу україністики Бібліотеки Конгресу США Б. Ясінського до проф. М. Феллера, 1998 р.).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *