Телефонна розмова — 2

3. У разі неотримання потрібної відповіді, недостатньої чутності тощо не питаємо: Куди я потрапив?, – а уточнюємо номер телефона, ім’я (прізвище) співрозмовника, назву установи: Перепрошую, це номер 414598?; Це ти, Оксано?; Це Ви, пан Іваненко?; Це кафедра фізики?
4. На запитання ініціатора розмови адресат має дати конкретну позитивну або негативну відповідь: Так, це номер 414598; Ні, це не Оксана. Ініціаторові з’ясовувати. який це номер, яка установа, немає потреби. Так само неетично допитуватись ініціатора розмови, який номер йому потрібен, осуджувати його (Ви що, не навчились телефонувати (користуватися телефоном)?), повчати (Набирайте правильно номер!) і т.п.
5. Якщо особа співрозмовника знайома і ми впізнали її голос, то розмову починаємо звертанням: Оксано!; Пане Іваненко!; Колего Сергійчук! Коли ж співрозмовник нам не відомий, то використовуємо формули типу Чи можна покликати до телефону добродія Зайченка?; Покличте, будь ласка, до телефону професори Витвицького!; Як мені зв’язатися з головним бухгалтером?
6. На такі прохання потрібно дати конкретну відповідь: Добре, зараз покличу; Почекайте, будь ласка, хвилинку!; Він на засіданні – зателефонуйте, будь ласка, через годину! Його немає. Може, щось йому переказати?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *