Висловлення власного погляду

Цей жанр етикетного мовлення має, так би сказати, рефлексивну (лат. reflexio “відображення”) суть: він орієнтований на самого ж адресанта, на ставлення його до власного мовлення, підкреслення свого авторства тощо.

Найуживанішими формулами висловлення власного погляду є: На мій погляд; На мою думку; На моє переконання; Я переконаний, що…; Я думаю, що…; Мені здається, що…; Наскільки я розумію…; Я хочу (хотів би) підкреслити, що…; Що стосується мене, то…. Як на мене, то…; Можливо, моя думка (тобі; Вам) видасться неслушною, але…; Мушу зауважити, що…; Я такої (іншої) думки:…;

Я думаю (вважаю) так:…; Така моя думка; (Я) ще раз повторюю (вимушений повторити) своє бачення…; На завершення (розмови; дискусії) вважаю за доцільне (потрібне) ще раз сказати (повторити сказане мною) і т.п.
Майже в кожній із наведених формул висловлення власного погляду є займенники першої особи (я, мене, мені та ін.) або співвідносні з ними форми присвійного займенника (мій, моя і т.д.). В усних і писемних текстах наукового та публіцистичного стилів, як уже говорилося, ці особові та присвійні займенники традиційно вживалися і значною мірою й тепер уживаються у множині (“множина скромності”), напр.: Як нами встановлено; На нашу думку; На завершення підсумуємо сказане нами та под.

Надміру часто застосовувати формули вираження власного погляду не слід. Це обмеження поширюється й на множину скромності. Недотримання мовцем цієї вимоги може спричинитися до сприйняття його як людини з дефектом еготизму (франц. egotisme – “самозакоханість”, від лат. ego – “я”), переоцінення своєї персони, хвалькуватості тощо. Тут теж треба керуватися почуттям міри і такту.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *