Зауваження. Докір.

Залежно від предмета розмови і змісту зауваження відповідь адресата може являти собою:
1) вибачення: Вибач (те ), я помилився; Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі; Я це зробив не навмисно; Мені дуже неприємно! Не сердьтесь на мене!
2) заперечення: Даруй(те), ти (Ви) мене неправильно зрозумів (ли); На мою думку, твоє (Ваше) зауваження не цілком обґрунтоване (цілком необґрунтване; безпідставне); Вибач (те), але ти (Ви) тут не маєш (єте) рації.
3) з’ясування: Не бачу причини для зауваження (докору); Не розумію, в чому ти (Ви) бачиш (ите) мою помилку (за що ти (Ви) на мене образився (лись)); Перепрошую, а в чому, власне, річ?

У ситуації зауваження, докору комуніканти не повинні й на хвилину забувати про фонетичні параметри мовлення (мелодика, тембр, сила звучання, висота тону, темп) та про невербальні засоби спілкування (поза, міміка, жести, вираз обличчя, погляд).

Кожен із цих складників усного спілкування, не кажучи вже про вибір слів та висловів, може зіпсувати взаємини. А нормальні стосунки між людьми завше вартніші за хвилеве емоційне збудження, що спонукає мовця артикулювати слова “з притиском”, дивитись на співрозмовника зневажливим поглядом або й крутити пальцем біля скроні. Робити зауваження (докір) і реагувати на нього потрібно з максимальною виваженістю, стриманістю, делікатністю.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *