Зауваження. Закид.

В етикетному сенсі зауваження – це вказівка на помилки у поведінці, закид, докір (звинувачення в чомусь, невдоволення чимось). Оскільки тут ідеться не про схвальну оцінку вчинків, дій, спів співрозмовника, то зауваження має бути максимально об’єктивним, зваженим, делікатним. Дуже істотно, щоб воно було спрямоване на вчинок, а не на людину.

Жанр зауваження в українській мові має широкий набір стереотипних словесних формул: Я змушений зробити тобі (Всім, всім) зауваження; Ти (Ви) не зовсім добре вчинив (ті) (зробив; сказав); Ти (Ви), напевно, недостатньо це обмірку вав (ли) (продумав (ли) як слід); Тобі (Вам) так робити (чинити; говорити) не личить; (На мою думку,) цей вчинок не робить тобі (Вам) честі; У такому тоні мені неприємна провадити розмову; З тобою (Вами) нелегко мати справу; Твій (Ваш) вчинок виходить за межі етичних норм та под.
У кожному з наведених висловлювань фігурує співрозмовник, репрезентований займенниковими формами ти, тобі, Ви, Вам, Ваш та. ін.

Для пом’якшення зауваження можна вибрати синтаксичну конструкцію, котра дозволяє не вживати ці слова, і в такий спосіб перенести центр докору з суб’єкта вчинку на сам вчинок, порівн.: Ти (Ви) це недобре сказав (ли) і Це було недобре сказано.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *