Метафоричне слово – 3

Слово закодовує реалію: предмет, стан, дію, якість, кількість. Метафоричне слово – це також код, однак якісно інший, ніж “звичайне” слово. У чому його відмінність. Насамперед в індивідуально-особистісному способі закодовування (багато поетів має такі метафори, яких не має ніхто інший), в неповторних зв’язках, схоплених і зафіксованих у тих чи інших поетичних текстах, а також у тому, що метафора декодується абсолютно в інший спосіб. Декодування метафорично значення слова не обов’язково передбачає фактор зрозумілості щодо змісту. Кодування (поет) – декодування (читач) не мусить мати прямий перпендикулярний зв’язок. Це надзвичайно цікаво, що код, не мусить відповідати лекодові. Під час логічного мовлення є презумпція аналогічності декодування: слухач, читач декодує, сприймає текст, так, як і той, хто його створив. Метафора не передбачає сприйняття слухача, або читача так само, як у мовця. Метафора приречена на схований код, на те, що вона не буде декодована прямим сполучувальним зв’язком. Метафора залишається недекодованою, оскільки вона неможлива для відтворення через сприйняття, метафора має асоціативне розшифрування, вона виникає з асоціативних зв’язків і відповідно викликає асоціативні зв’язки, при цьому перші та другі не є рівнозначними в антологічному плані, а це значить, що не співпадають два плани – автора і тексту і його сприймана. На цій підставі можна говорити про суб’єктивний чинник і з одного, і з другого боку. Якщо логіко-змістова структура мови – це ідеальна об’єктивізація світу, то метафора – це ідеальна суб’єктивізація трансцендентної дійсності. Особливо це стосується метафор, які виникли внаслідок поєднання надзвичайно віддалених слів за семантикою слів, імовірність сполучування яких є досить високою. Зрозуміло, що чим незвичайніша і рідкісніша мета-фора, тим можливість декодування й малоймовірна. З погляду психології це явище вимагає ретельного дослідження, чи справді проблема: поет до кінця не знає, що він закодував у метафорі, а читач, слухач, сприймач не може “розшифрувати” чітко і ясно метафоричного змісту слова. Ще цікавішим є те, що розшифрування метафоричного змісту слова не є обов’язковим елементом сприйняття тексту в розумінні його абсолютної змістової зрозумілості. Ми можемо сприймати метафоричний зміст слова, а в окремих випадках – і весь вірш, якщо він складається лише з метафоричних значень, а не із поєднання логічних і метафоричних у тій чи іншій пропорції. Ні поетові, ні читачеві не обов’язкова абсолютна провідність, абсолютне ототожнення у сприйманні змісту. Це ще раз свідчить про те, що метафоричне значення слова і сприймається на рівні духовому, де панує “внутрішнє” розуміння сказаного чи написаного, а не раціональне. Точності змісту як такого тут не можна вимагати, бо нема абсолютної точності метафоричного значення. Розуміння мета-форичних змістів слова є цілком самодостатнє на рівні душі, своєрідного духового доторку, а не повнокровного логічного розшифрування.

Метафоричне слово – 3: 1 комментарий

  1. Дякую Вам за це: Кодування (поет) – декодування (читач) не мусить мати прямий перпендикулярний зв’язок.
    Напевно, для сучасних філологів це і банально, але для мене, що вчився в Харків. Інст. р/електроніки в 76-81рр., а зараз пише примітиви лірично-хвілософські, це як бальзам (набридло, що за мої «вірші» або лають «націоналістом», або хвалять як»генія», а розуміє їх і критикує чи не один «відсидент» з роками «дипломів» у таборах, а родом він селюк).
    Цікаво, чи колись будуть підручники і книги з такими думками, бо і совєцькі, і нинішні вчителі і викладачі мені надхнення не дають (1-3% винятків — це ще не нарід, навіть для виховання потужної Еліти мало). Я мав щастя познайомитись 09.03.12 біля Кобзаря поза прапорами крикунів з Юнаком, що дав мені Фору. Історик-дипломник, почувши, що я закоханий в Квітку, розсказав мені, старому харківцю, і про Основу стару, і всі харківські Хутори. Далі, коли я «завівся» з відомою провокаторкою, висмикнув звідти, врятувавши від чергового епі-нападу. Але це — 1 з багатьох тисч, що їх марно хотів врятувати від крикунів Майдану. Взагалі Молодь, на жаль, затята і неосвічена, тобто знову ті самі махновські щірі граблі («І» пишу навмисно, бо від щырый, чытаты з ТБ дурію).
    М. ін., панове Вчкні філологи щодо м’яких шиплячих. Моя мама була геніальним дефектологом, падтвердила думку мого Вчителя-Самоука: дикція нерозривно пов’язана з артикуляцією і через це з розвитком м’язів навколо рота. Вимова шиплячих м’якими багатьма поколіннями витворює вираз обличчя лагіднішим, як і, навпак, твердішиплячі — грубішим. То і з цієї точки зору — ТБ Незалежної України є україножерсським, бо і НЕ ТЕ кажуть, і НЕ ТІЄЮ вимовою; пррекляму з Жаданами, Забужками,Русланами та Вакарчуками і не кажи; хоч би раз випустили на екран відому всій Європі (але не Україні) прекрасну співачку і дизайнерку (до того скрипальку і маму) львів’янку Оксану Муху.
    Ось тому Українець не вірить Владі і офіційній науці — бо надрукують і нарахують не те, що є, а те, що Накажуть у Кремлі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *