Мова – як адоративний адекват — 9

Проблема полягає в тому, щоб з’ясувати метафоричну функцій слова як таку, з погляду мови і не — мови. Особливо складно це зробити у поезії, де метафори нанизані одна на одну: імпульс накладається на імпульс” імпульс веде імпульс, імпульс зроджує імпульс, імпульс творить імпульс.

Невиразність, невизначеність щодо уявлення того, що несе в собі метафора, залишається. Одночасно ми й сприймаємо семантику метафори, десь у глибинах підсвідомого, на рівні душ ми ледь вловлюємо натяки, які несе метафора. Ці імпульси є так само невиразними й не визначеними, як і сама метафора. Імпульси – це сама адорація, таїнство, що запинається для нас сакральною прихованістю слова, сакральною недоторканістю слова.
Метафора творить третю реальність у тому значенні, що вона відступає від зображально-відображальної функції слова, вона її заперечує, вона її перекреслює своєю власною функцією, своєю суттю.

Метафора – це функція слова, яка відкриває його сакральний зміст, його сакральність як онтологічне явище, як онтологію словесних первнів, як внутрішню спромогу слова. Цікавим є і такий аспект: кожне повнозначне слово відкрите для метафоричного значення, воно потенційно спроможне стати метафорою, що переконує нас у тому, що творення третьої реальності – в природі мови, в природі слова. Характерно, що в цьому плані немає ніяких закономірностей, усталених семантико-граматичних моделей тощо, які б визначали способи, шляхи, методи метафоризування, давали б якусь схему метафоризації тощо. Відсутність таких обмежень і дія лишень духовних канонів, які мають особливу експресивно-оцінну природу і не вкладаються у певні схеми (як, скажімо, в логічному тексті), створює абсолютну свободу для слова. Експресивно-оцінне відчуття сакральності слова стає інтуїтивно-суб’єктивним чинником, який є творцем, продуцентом сакральної дійсності, народженої словом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *