Що зображає метафоричний зв’язок?

Виникає питання: що змальовує, зображає, передає, фіксує, відтворює метафоричний зв’язок? Насамперед зазначимо, що метафоричний зв’язок – це результат нелогічного, незмістового поєднання слів. Де можуть бути причини виникнення цього незвичайного зв’язку? Очевидно, їх треба шукати у відсутності тих зв’язків у реальності. Метафора виникає на основі слів, які називають реальні речі, предмети, явища тощо, однак суть їх у тому, що Ці наймення сполучаються між собою так, що не виникає ніяких зв’язків, або ж дуже глибинні зв’язки, які не помітні внаслідок пізнавальних процесів. Метафоричні зв’язки виникають там, де відсутні логічні зв’язки як модель реальних зв’язків. Метафоричні зв’язки виникають там, де немає або й не може бути логічних зв’язків як словесної моделі реальних зв’язків. Метафоричний рівень, який граматично ідентичний логічно-змістовому рівневі мови, являє собою цілком специфічну сферу мови, яка грунтується на абсолютно відмінну функцію слова. Результатом логіко-змістових зв’язків у мові є. думка. Результатом метафоричних зв’язків може бути думка, якщо метафори вплетені в логіко-змістові зв’язки, а. може бути відсутність думки в загальноприйнятому розумінні цього слова. Тобто, якщо речення складається винятково з метафоричних зв’язків, то результатом метафоричного сплаву не є думка (судження про кого- або що-небудь), а образ, який має іншу онтологію, іншу природу. Образ, створений через метафоризацію (через метафоричну функцію слова) не має логічної викінченості, він, розмитий, розпливчастий, аморфний, неконтурний, не окреслений. Метафоричний образ – це не відображення чого-небудь у людській свідомості, а нове уявлення, що не має відповідника (аналога), що одночасно репрезентує і відображуване, і відображувальне. Метафоричний образ не має повторення, він не може бути вичленуваний із контексту, оскільки існує тільки в даному контексті, тільки в певному словесному оточенні. Це, очевидно, характеристика, яка є протилежною до онтології “думки”, що характеризується логічно викінченістю, просторовою чи часовою окресленістю, змістовою завершеністю. Образ – це код, який виникає внаслідок поєднання непоєднаного, сполучення несполучуваного. Внаслідок цього виникає образ як духовний (неструктурний, нематеріалізований у думці) “слід” у свідомості людини.

Метафора не належить до підсвідомого рівня, оскільки цей рівень є дораціональним, він спирається на почуттєві рефлекси, які безпосередньо пов’язані з біопсихофізичним рівнем (тобто, з фізикою мови). У той же час метафоричний рівень мови – це виший рівень, ніж підсвідомий і свідомий. На наш погляд, метафоричний рівень – це надсвідомий рівень (чи понадсвідомий), який з’єднує свідомість людини і духовний рівень, який лежить у сфері надприродного. Доказом цього є як онтологія самої метафори, так і те, що метафора – це результат індивідуальної творчості (де діє надзвичайно сильний суб’єктивний фактор), результат алогічності (відсутності внутрішньої логіки в поєднанні тих чи інших слів (кипить уява, як турецька кава).

А що ж являє собою метафора? Візьмемо такий приклад: В цистерні ночі миються майбутні зорі ранку (Б.-І. Антонич). Тут поєднуються в одному реченні дві метафори, розглянемо одну з них: зорі зранку миються. Де тут метафора? Це контекстуальне значення (контекстуальна семема) слова миються. Це не саме слово, а його контекстуальний аспект.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *