Трансцендентно-адоративний рівень мови

Трансцендентно-адоративний рівень мови характеризується тим, що ньому слово виступає як носій утаємничення. На цьому рівні мова відступає від своїх основних функцій (номінативна, синтаксична і неначе самозаглиблюється, втягає в себе все, що на поверхні можна декодувати. Коли ми кажемо про цей рівень, то перш за все маємо на увазі не якісь новоутворення, а насамперед контекстуальну функцію мови, оказіональне вживання слова, метафору. Трансцендентно-адоративний рівень мови – це той рівень, на якому відбувається мовне кодування, однак відсутній процес декодування, але не в тому значенні, коли людина не знає, чи не обізнана з текстом, а в тому сенсі, що він не потребує декодування, оскільки утаємничення – це і є сенс даного мовного рівня. На трансцендентно-адоративному рівні мова неначе віддаляється від мовця, від його свідомості і так якби веде за собою у свої глибинні духовні поклади; на цьому рівні ми душею торкаємося того у мові, що лежить за порогом свідомості: складаючись зі слів, викликаючи у певному словесному контексті, метафора втрачає ознаки номінації, втрачає свою називність і таким способом переключає сприйняття мовного тексту не за змістом, а за душевним дотиком. Метафора як породження мови процес мовного декодування трансформує у полісемантичне духовне відчуття, яке не має ні змістової концентрації, ні відповідних аналогів у свідомості людей, які це сприймають; це духовний дотик, що викликає своєрідний стан благодаті (як правило, він виражається у своєрідних типових висловах: гарно, добре сказано, чудово та под.), що є необхідний для душі. Нерозшифрованість метафор завжди зупиняє нас перед таємницею буття як такого, буття як духовної трансформації, як зашифрованого від людини явища, що здійснюється поштовх або дотик надприродного. Стан благодаті, який мова дає можливість відчути через метафору, це насамперед відчуття наявності душі як способу адорування; у цьому плані мовна адорація ототожнюється з душевним станом людини, вона у повній мірі узгоджується з духовною структурою людини: душа не завжди може сприймати те, що доходить до неї через раціональне сприйняття, через змістову структуру мови, для неї важливим є те, що утаємничує, поглиблює її стан, торкається тільки їх. породжує у ній нові імпульси, сприяє відчуванню людиною душі. Мова має таку спромогу, що вона допомагає людині відчути душу, яка є чи не найбільшою таємницею у людському житті. Даючи можливість відчути, що в нас є душа, мова збуджує її, подразнює, щоб людина відчувала не тільки її присутність у собі, але й усвідомлювала її значення для існування людини. На трансцендентно-адоративному рівні мова забезпечує розвиток душі, її прагнення співдіяти з усім комплексом внутрішнього світу; одночасно душа через мову пробиває собі дорогу від людини до людини, вона неначе виходить “назовні”, репрезентуючи загалом духовний стан людини, відкриваючи одночасно духовне єство людини.

На трансцендентно-адоративному рівні мова одночасно наближає людину до таємниці і віддаляє її від її пізнання. Мова залишає духовну таємницю нерозгаданою наявною, закритою, прихованою. На цьому рівні сама мова стає утаємниченою, дивовиж-ною, незвичайною.

Якщо логічний рівень мови відображає чи відтворює навколишню реальність, той світ, що оточує націю, то метафоричний – створює нову реальність, яка не є копією дійсності, а прообразом духовного світу, прообразом того, що не завжди дано нам у відчуття, що не завжди підвладне спостереженню, можливостям людського пізнання і ві-дображення. Саме тому творення метафоричного рівня – це лінгвотворчість окремих індивідуальностей, обдарованих еврістичною функцією мови.

Третій рівень мови метафоричний. Важливо розглянути функцію слова на цьому рівні, оскільки вона абсолютно відрізняється від інших функцій. Як ми вже писали в попередньому розділі, логічний рівень мови визначається насамперед тим, що на ньому слово вступає в зв’язки з іншими словами, створюючи національну картину світу. На метафоричному рівні ми маємо також справу з мовним зв’язком, однак лише з граматичним. Щоб пояснити це глибше, подамо низку метафоричних прикладів: Помисли виснуть на лікоть від вислову; Ребриста тиша каштаном подекуди лусне; Зоря молодим горошком сходить на городі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *