Відображення категорії суб’єктивності у мові — 1

Мова як адекват дійсності об’єктивує її, роз’єднує, образно кажучи, два онтоси – реальність та людське мислення. Мова опосередковує навколишній світ і людський дух для того, щоб людина могла у доступній структурі, через зрозумілі їй засоби пізнавати його, програмувати власну діяльність Мова функціонує як духовний трансформатор, що пере-творює світ у логічні та образні структури, якими людина може оперувати, за допомогою яких може формувати духовний аналог дійсності. Ця трансформація, суть якої полягає в абсолютній заміні однієї онтологічної системи іншою (з усіх мовних засобів лише звуконаслідувальні слова є безпосередніми знаками елементів реальності) підвладна знову ж таки духовній системі і відповідає духовній природі як людини, так і нації. Людина не тільки відображає, пізнає, фіксує, називає щось, але й творить мову, впливає на лінгво- та психоатмосферу.

Можна говорити про два способи мовного антропоцентризму: а) відтворення мовних структур; б) створення нових мовних структур, які поєднані між собою і взаємно переплітаються: у рідкісних випадках текст на всі сто відсотків створюється значно частіше на тлі відтворених структур виникають цілком нові, створені. Скажімо, у кожній націо-нальній мові щоразу відтворюються моделі речень, кількість яких є відносно обмеженою (двоскладні — односкладні, прості — складні, складносурядні — складнопідрядні, сполучникові — безсполучникові тощо), однак їх змістова структура та комунікативна функція не відтворюється, а створюється щоразу заново.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *