Відображення категорії суб’єктивності у мові — 12

8) Носієм експресивної оцінки може виступати і фразеологія, насамперед антропоцентрична, яка характеризує людину, її характер, її моральний уклад, її життя, працю поведінку, ставлення до реалій тощо: Дурень думкою багатіє, Чому бідний, бо дурний, чому дурний, бо бідний; Наговорити сім кіп гречаної вовни; На городі бузина, а в Києві дядько; Ні се ні те; Ні риба ні м’ясо; Говорить, ні пришити, ні прилатати; Пекти раків; Спіймати облизня; Мовчанка – золото; Хто мовчить, той п’ятьох навчить; Голодній кумі хліб на умі; Під лежачий камінь вода не підтече; Ліпше з розумним загубити, як з дурнем знайти; Пізнай себе; Знайся кінь з конем, а віл – з волом; Два чоботи пара; У сімох господинь хата не заметена; Хитрий, як лис; Заяча душа; Ведмежа послуга; Сім раз відмір, а раз відріж; Коня кують, а жаба ногу підставляє; Один з сошкою, а семеро з ложкою; Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопіт; Дивитися як кіт на сало; І сам не гам, і другому не дам; Що посієш – те й пожнеш; Знає кішка, чиє сало з’їла; Блудна вівця; Бити байдики; Людей слухай, а свій розум май; Добрий – з добрим, кепський – сам; Розумному досить; Яблуко від яблуні далеко не впаде; Клин клином вибивають; Собака на сіні; Як у воду дивитися; Семеро одного не ждуть; Дурний птах дурну пісню співає; Вдарити лихом об землю.

Експресивне навантаження фразеологізмів поєднується з виразністю та емоційним забарвленням, вони автономізують прикмети людини, риси поведінки, актуалізують норми життя тощо. Українська мова насичена щонайрізноманітнішими фразеологізмами, які охоплюють увесь антропоцентричний спектр: від внутрішнього життя людини – до її со-ціального статусу. Народна фразеологія відображає людську психологію в усіх її виявах та ознаках, Моделює ймовірні варіанти людської поведінки, подає “рецепти” ситуацій тощо.
9) Експресивно-підсилювальну функцію у мовному тексті виконують повтори – кількаразове вживання одного і того ж слова, словосполучення, речення (анафора, епіфора також належать сюди. Повторюючись”, ті чи інші мовні елементи збільшують своє змістово-стилістичне навантаження і багатократно акцентують увагу на певних опорних словах: “Неприємно дивитись на великий вогонь, а от на малий – приємно. І приємно обнімати лоша. Або прокинутись удосвіта і побачити в хаті теля, що знайшлося вночі. Приємно бродити по калюжах після грому й дощу, чи ловити щучок руками, скаламутивши воду, або дивитись, як тягнуть волока. Приємно знайти в траві пташине кубло. Приємно їсти паску і крашанки. Приємно, коли весною вода заливає хату й сіни і всі бродять по воді. Приємно спати в човні, в житі, в просі, в ячмені, у всякому насінні на печі. І запах вогкого насіння приємний. Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по гасінню. Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким. Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечірні літом. І ще приємно, і дуже любив я, коли дід розмо-вляв з конем і лошам, як з чоловіками. Любив я, коли хтось на дорозі вночі, незнайомий, проходячи повз, казав до нас “Здрастуйте”, Я любив, коли дід одказував: “Дай Бог здрастувать”. Любив, коли скидалась велика риба в озері чи в Десні на захід сонця. Любив, їдучи на возі з лугу, дивитися лежачи на зоряне небо. Любив засинати на возі і любив, коли віз спинявся біля хати в дворі і мене переносили, сонного, в хату. Любив скрип коліс під важкими возами в жнива. Любив пташиний щебіт у саду і в полі…”. Підкреслені слова в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” допомагають підсилити позитивну експресію у тексті, функція якої – проникнення у внутрішній світ оповідача який репрезентує український духовний уклад, українську культуру, український світ із його складниками, способом оцінення тих чи інших явищ, квантитативних ознак життя, природи тощо.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *