Відображення категорії суб’єктивності у мові — 13

В окличних реченнях експресія часто поєднується з наказом, проханням, бажанням, спонуканням, ствердженням, запереченням тощо, і це відображає широку гаму людських почуттів, сприяє емоційному контактові між співрозмовниками; окличні речення різного типу є носіями експресивно-емоційної енергії, вони створюють у мові імпульсивні потоки, які формують емоційне середовище у мові. Інтонація при цьому використовується як регулятор емоційної інтенсивності, як фізична величина емоційного заряду, що передається від людини до людини. Загалом же відзначимо, що імпульсивний синтаксис (окличні речення, розмаїті еквіваленти речень, слова-речення, нерозкладні синтаксичні сполуки, обірвані речення, вокативні конструкції, короткі питальні речення, які характеризують живе мовлення) відзначається високим експресивним та емоційним рівнем, а, значить, і сильним енергетичним зарядом. Досить часто імпульсивний синтаксис у порівнянні з описово-зображальним має згорнену (стиснену) структуру, яка характеризується імплікативністю, що дозволяє заповнити мовний простір емоціями. Мова як духовний феномен – урівноважує зміст і форму, думку і почуття, негативну і позитивну експресії; як ми вже підкреслювали емоційна інтенсивність тексту залежить від того, хто творить цей текст, у меншій мірі – від позамовних чинників, оскільки емоційний стан людини, її темперамент тощо беруть безпосередню участь у спілкуванні.
Цікавим експресивним засобом в українській мові є недокінчені, недоговорені та обірвані речення, де недомовленість (недокінченість) виступає як емоційно-експресивний елемент. Серед цих речень виділяється найчисленіша група, в яку об’єднуються речення, де недомовленість є виразником емоційного стану людини. Класичним прикладом у цьому плані може служити чимало художніх творів Василя Стефаника, Михайла Лукова, Миколи Хвильового, Степана Васильченка, Архипа Тесленка. Наведемо приклад із оповідання А. Тесленка Школяр”:
– Де воно, – каже, – чортового батька коноплі ті? Холод такий, а тут підперезатися нічим, хоч би мотузок виплести.
– Хм… там десь… – жінка йому. – Та… те й у послі б … а тут… он… – та очима на Миколку і показує.
– Н… не кажіть, – сичить Миколка, – не кажіть.
– Як же ж, – мати йому, – а в школу в чім підеш?
– Що таке? – батько до їх.
– Підбор у Миколи одпав…
– Що? – крикнув.
Тут Миколка, як печений, як схопиться та під піл, та за стовпцем опинився. Подививсь-подививсь Прокіп, засіп.. (Тесл. 62). За допомогою недокінчених (недо-мовлених, обірваних) речень людина передає як позитивну, так і негативну експресію, що пов’язана як і з особою (особами), так і з предметом мовлення.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *