Прийменники — 2

ПРИКЛАДИ.
а) ПРИ ( = рос. у): Ой горенько чайці, горе небозі, що вивела чаїнята при битій дорозі Гнід. в. ІІ. ч. І. 30. – Ой при лужку, при лужку, при щасливій долі Гнід. в. ІІ. ч. І. 57. – Й а в світлиці при столі Сивий голуб гудить Чуб. V. 725. – Ой у лузі при долині вітрець повіває ib. 255. – Росла я при криниці, при зимненькій водиці Чуб. V. 119. Ой почує мій миленький в чистім полі при дорозі ib. 136. – При зеленій сіножаті добре жито жати ib. 326. – Цвіли лози при дорозі синесеньким цвітом Чуб. ІІІ. 169. – У лісі на нивоньці, при зеленій ліщиноньці ИП. Ант. Драг. І. 54. – Чи не схотів би й ти, може, у тенета такі попавшись, спати отак на ложі при золотій Афродиті ІІ. з піс. 575. Пот.
Пор.: пригрудна дитина (не білягрудна, не кологрудна, бо безпосереднє «прилягання»).
б) ПРИ – ніби зам. біля, коло, але з властивим йому проти цих прийменників відтінком (див. вище):
Там спав Василь Невольник при Череваневих конях Кул. ЧР. 70. – Кому її не жертвував, в воду укидав, а вона усе при ньому ЕЗб. XIV. 235. – При сухому дереві й живе запалиться (безпосередьо прилягає, торкається) К. Черн. 70. – Гарбуз – то голова людськая, козак Нехайлик – ніс при ній Л. Глібів, М. Сул.
в) ПРИ з вказівками на умови, обставини тощо. Цих зворотів не слід зараховувати до часових, зокрема не ототожнювати з часов. зворотами за + родовий.
Одвідай ти мене на чужій чужині, при злій хуртовині, при нещасливій годині Кул. ЗЮР. т. І. 25. – А тепер при лихій годині серед степів покидали Кул. VI. Г. 279. – З молоду я не була охоча до танців, а тепер при старощах про труну думати, а не про танці К. Черн. 22. – А сама зостаюся при старості, як билиночка в полі Кв. Мар. 116. – Музики їм при учтах понімецькій вийгравали Кул. VI. Г. 254. – При пості добре відбути гості Ном. 3.
г) ПРИ – ніби зам. з.
Ой казали старі люди, що при грошах (ніби: з грішми) щастя буде Чуб. V. 97. – Та й уродився при нещасній долі ( = з нещасною долею) Чуб. V. 531. – Ходили при шаблях ( = з шаблями) Кул. ЧР. 31. – А коли воно виросте в розкошах та при наймичках, то йому все ні Мирн. ХРВ. 360. – Щоб нас при нашім бідолашнім житті і при нашій щуплій худобі зоставили Кул. VI. Г. 422. – Це чоловік при силі.., при грошах.., при здоров’ї тощо. – Бути при здоров’ї, при розумі.
Прийм. при з цими значеннями а), б), в), г) максимально поширений в народній укр. мові. Буває при ще й із такими відтінками: А то, дак, – не при хаті споминаючи, – і з чортяками не раз кумпанію водив Рудч. ЮРС. в. І. 74. – Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо МВ. Інст. 166. – Напиймося нині, при зеленім вині Mikl.
Пор. і таке: А на їй чоботи при нозі, що купив Іванко на торзі Кравч. ЕМ. V. 107 – 108.
6. Прийменник «край».
Дуже широко, поруч із при (певна річ, з властивим йому відтінком) знає українська мова й прийменника край. Прийм. край з родовим є, мовляв Dr. E. Ogonowski (Stud.), «специфічна» українська конструкція ). Цього прийменника теж (подібно до при) уживають тоді, коли речі щільно прилягають одна д’одної, ніби торкаються краями. Проти при щільність цяя менша.

ПРИКЛАДИ.
Гей, гей, становіться на суші, край шинкарки Марусі, – та гей Чуб. V. 1059. – Край Дунаю трава шумить Чуб. V. 941. – Тільки в степу край дороги трава зеленіє ib. 296. – Да посажу червону калину у себе край оконця ib. 284. – Та поставив коня в дворі край порога ib. 260. – Да зароби пару коней, Да пару жупанів, Тогді сядеш край чорних бров, Край шитих рукавів Чуб. V. 169. – Та тяжко, та важко, край мого сердечка ib. 54. Тимч. – Є в мене криниця край перелаза ib. 54. Тимч. – Хоче полетіти край галочки сісти ЕМ. Гр. 3. 483. – Що ж то за ворона стоїть край порога ЕМ. Гр. 3. 483. – Край города ходиш… дівчата оглядаєш Чуб. V. 44.
7. Прийменник «кінець».
Кінець з родовим визначає те, що на його кінці, а тоді також і що близько коло його щось є.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *